Валентина СЕМЕНЯК,
член обласного літературного об'єднання при Тернопільській обласній організації НСПУ

Микола ЛИТВИН. Лелека Пелазг: Поезії, щоденникові записи. — Тернопіль: Мандрівець, 2009

Ці динамічні слова належать відомому тернопільському поетові Олегу Германові й присвячені вони Миколі Литвину. Так у рядку сконцентровано його мо-гуть та енергетику: кобзар, композитор, поет, прозаїк, журналіст.
Миколиного духовного лелеку звати незвично: Пелазг. Хоча... Незвично — це нам з вами. А для наших далеких пращурів арійців усе було рідним. Поет каже: "З прадавніх часів, коли край наш був раєм, сей лелека летить. Його звати Пелазг (пелазгами називалися арійські племена, пелазг мовою санскриту означає лелека). Лише він один знає, що нас чекає: сонце волі чи знов Малоросії грязь". Ці стражденні строфи писано серцем ще у... квітні 2006-го. А здається, що, либонь, учора, або ще сьогодні вранці, так актуально! Учитуюся в намистини букв, і на серці з'являється щемна важкість: звідкіля поет черпав сили, щоби зносити ту совдепівську наругу, яка тисла його звідусіль і не давала ні на мить розслабитися? Що більше гортаю сторінок, то більше розумію: із миттєвих, але надто частих спогадів про малу батьківщину."...Є ще мати. І батько є. І край села угрузла в землю рідна хата до мене руки простягла". А ще — довколишня природа: "Ой, як мені тепло з бузьком на городі! Вчора був я мертвий, нині я воскрес".
Його живить море, його живить степ, мамина піснемолитва, спогади про хай і голодне, але таке світле і безтурботне дитинство.
Поета гризе сумління: це ж тут, на цій землі, після свого батька він мав орати ниву, як орали його діди й прадіди. Образ Матері Землі в його уяві постає живим організмом, а він "сиротою її кинув, на сморід міста проміняв"...
Кожна сторінка книжки — це правдива, пророча історія нашого минулого, теперішнього і... якщо хочете, майбутнього. "Чому ліниві ми і сонні і не хвилює нас дихання Степу? Та ж була в нас гора Лисоня, і Хмельницький в нас був, і Мазепа..."
У Миколи Литвина — дар від Бога бачити збоку істинну картину того, що відбувається довкола. Через призму святого Слова він вміло робить глибокий зріз історичного (вже) Позачасся й аналізує. "Землі все меншає, а більшає проваль. І сміттєзвалищ. Й мертвих душ. І криє матом пройдисвіт-москаль на моє застережливе: "Не руш могил моїх батьків, моєї мови. Моїх лісів, річок, лугів..." А поміж рядками витає нескорений Дух Передгроззя: "Мовчать дядьки, синіють жили на темних довбнях-кулаках. Перевертають думи-брили так важко, українно так!"
Поет — новітній Воїн Світла, в якого замість козацької зброї бандура й пісня, а ще — Слово — гостре, як меч. Читаю Литвина, і здається, що він зітканий з Богдана й Суботова, Січі та Крутів, з УПА і „Велесової книги", з Берестечка і Бояна, зі Степу й Чумацького Шляху, з мами й бандури, зі „степової планети" і скіфів, із дитинства та баби Наталки, із Хортиці і Медоборів...
Його Душа сповнена туги і жалю за давнім минулим нашої України, за втраченими традиціями і надіями, "хоч зна, що вороття нема назад і що одна дорога — лиш до Бога".
Та все ж вона трудиться і за нас... Поезія, написана в останні роки, дуже різниться від тієї, якій уже понад ...надцять років. Це радше підсумок зробленого, сповідальні філософські тексти перед Всевишнім, це глибокі роздуми-діалоги з Дівою Марією, зі своїм вищим "Я". Але навіть посеред цих текстів несподівано виринають на світ білий рятівні рядки — підказки, які не дають впасти у відчай: "О Діво Маріє, се Ти чи не ти?! — Се я — твоя Мати і твій рідний Край. Вже досить ридати. Борися. Співай!". І він знову невтомно співає. Бо у вікопомних Думах — незворушний і непереможний код нашого Праукраїн-ства, нашого Прадуху, який посланий зверху у Прадавні часи Творцем. Це як могутня криця, як незнищенний наріжний камінь, який не залишить байдужим нікого, хто його почує.
...І, залітаючи далеко вперед, у свої ЗАСВІТИ, Микола Литвин навіть ізвідти говорить до нас Душею поета, який ніколи не вмирав і ніколи не вмре:
"І відти буду я дивитися на вас, що впали знов без бою на коліна, й молити Бога, щоб настав НАШ час. Й воскресли ви. А з вами — Україна".
„Господи, я благатиму Тебе, навіть мертвий: „Зігрій своєю любов'ю цю землю, вона — свята!".
А ми з вами можемо так?

Відповідно до розпорядження голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації та голови Івано-Франківської обласної ради від 06.05.2010 "Про нагородження відомих науковців та молодих учених", з метою стимулювання наукових досліджень і підняття престижу їхньої праці, з нагоди Дня науки КАЛУСЬКА ЛЮБОМИРА ВАСИЛІВНА, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки та психології Івано-Франківського інституту післядипломної педагогічної освіти стала лауреатом премії в номінації "Відомий науковець року", а також отримала диплом лауреата та нагрудний знак-медаль "Кращий науковець року".

Ми, музичні керівники, завжди дуже раді і вдячні всім, хто іде нам назустріч у добірці матеріалів, написанні музичних творів, сценаріїв, а особливо – у видавництві книг, які збагачують і розширюють професійні можливості кожного з нас. Сучасний ритм життя вимагає від нас постійного пошуку нових цікавих форм і засобів у організації дитячого дозвілля.

«Дві книги збірки розваг «Веселинка» викликали жвавий інтерес і цікавість у всіх музичних керівників, та найбільше, мабуть, радіють молоді спеціалісти, знайшовши тут безмежне поле діяльності. Автор-упорядник Любомира Калуська своєю клопіткою і багатогранною працею зробила щедрий подарунок кожному дитячому колективу, кожному педагогу, який закладає дітям основи українського естетичного світосприймання.

Основу збірок становить спілкування дитини з природою, що є запорукою збереження свого національного коріння. У «Веселинках» витає дух прикарпатського краю в багаточисленних авторських творах, сценаріях, зібрана багатюща скарбничка українського фольклору, а також твори класиків душі дитячої.

Дана збірка розваг упорядкована з великою любов’ю до дітей, з бажанням відкривати їм світ добра, краси людських взаємин, багатства обрядів і звичаїв свого народу. Матеріал – цікавий та повчальний, дібраний з урахуванням вікових особливостей дітей.

«Веселинка» – настільна книга, добра подруга для всіх, хто творить для дітей веселкову Країну Дитинства.

Від імені музичних керівників
м. Коломия, Івано-Франківської обл.
Галина Заренок, ДНЗ № 2 «Дударик»,
та Людмила Червінко, ДНЗ № 17 «Калинка».

Ходанич Л.П., к.п.н., доцент
(Закарпатський інститут післядипломної педагогічної освіти)

КНИЖКА ПРО ЧАРИ ТЕАТРУ

Рецензія на методичний посібник «Затія-дивоглядія:
Як зробити ляльковий театр другом кожної дитини/Упор. О. Тимофеєва,
О.Борисенкож-Тернопіль: Мандрівець,2009

Видатний філософ Г. Хадамер аргументовано стверджував: «Якщо ти справді на якийсь час увійшов у мистецтво, то світ прояснів і жити в ньому легше». Розвиток уяви, образного мислення, естетичних почуттів, збагачення життєвого досвіду через співпереживання героям, формування необхідних для адаптації в суспільстві відповідних до певної культури психодіяльних і психоповедінкових стереотипів, засвоєння національної ментальності – все це та й багато чого іншого означає театр у дитячому віці. З історії нам відомо про домашній театр в інтелігентних українських родинах, зокрема в родині Гоголів, Косачів, Заньковецьких, Крушельницьких, Тобілевичів, Рильських, Марійки Підгірянки. Його роль, як видається, була не останньою в процесі формування таких митців, як Микола Гоголь, Леся Українка, Іван Карпенко-Карий тощо. А вплив фольклорного театру вертепу зазнали, мабуть, всі відомі митці.

Проте сьогодні в Україні, за визнанням письменниці О.Забужко, на жаль, уже зросло ціле покоління людей, які не бачили театральних постановок - театр стає річчю елітарною, не доступною пересічній дитині та її батькам. Багато в чому театр підмінили мультсеріали, художні фільми. Проте відомо: у спілкуванні з безпосередньою лялькою, яка говорить зі сцени, спілкується з глядачем наживо, актуалізуючи дійство, криється неповторний шарм дитячого театру. Діти мають право на театр сьогодні так само, як і десятки, сотні років тому. І це право їм за будь-яких, навіть не надто сприятливих суспільних умов, мають забезпечити небайдужі дорослі. У наш час саме педагог мав би бути тією особистістю, яка найбільш готова до означеної вище функції. Проте ввести дитину в світ героя через інсценізацію - такою метою можуть задатися й батьки, хоч книжок для навчання цьому обмаль.

Методичний посібник «Затія-дивоглядія: Як зробити ляльковий театр другом кожної дитини» (автори-упорядники О.О.Тимофеєва, О.В.Борисенко), що побачив світ у тернопільському видавництві «Мандрівець» цьогоріч, містить багато чого необхідного для тих, хто хоче навчати й виховувати засобом дитячого лялькового театру. «Назва нашого порадника,- зазначають автори-упорядники в передмові,- не випадкова. Ми хотіли знайти для вже звичних слів «театр», «актор», «куліси» свої, милозвучні, рідні, наповнені глибоким змістом, набрані з чистого джерельця рідної мови слова». Не випадковий космогонічний підхід до справи: книжку написано з позиції пріоритету духовності, віри в силу рідного Слова, його благодатного впливу на дитину.

У першому розділі читач має змогу ознайомитися з нормативно-правовою базою, що стосується використання лялькового театру в дошкільному закладі. Другий розділ складають методичні матеріали та розробки про організацію ігрової діяльності в дошкільному навчальному закладі, алгоритм підготовки лялькової вистави, роль психогімнастики у формуванні можливостей самовираження особистості, виховання емоцій та почуттів дитини-дошкільника.

У додатках подано зразки занять з використанням лялькового театру для різних вікових груп, зокрема з елементами вивчення англійської мови та вправами на корекцію емоційної сфери дитини. Батьки знайдуть тут і поради щодо організації лялькового театру вдома. Особливо цінним є додаток сценаріїв для постановки в ляльковому театрі, зразки готових ляльок та карток-схем для їх виготовлення. До речі, серед сценаріїв багато таких, які автори-упорядники зібрали вивчаючи сучасну методичну роботу в дошкільних навчальних закладах. Ця частина містить також перелік літературних джерел, до яких може звернутися найширша аудиторія: вихователі, вчителі, студенти, батьки - усіх, кого, за визначенням авторів, «захопила ідея Театру, ідея гри».

Для тих, хто цікавиться історією педагогіки, подано фото, що фіксують театральну діяльність в дошкільних закладах на території Закарпаття в дорадянський час та сьогодні.

Матеріали навчально-методичного посібника переконливо доводять, що питання лялькового театру як виховного засобу авторами вивчене не поверхово, а з урахуванням усіх можливих аспектів. Мета -досягти високого рівня практичного втілення настанов нормативних актів щодо театралізації в навчально-виховному процесі - авторами втілюється якнайкраще. Тому рекомендуємо цей посібник кожному педагогу і батькові, не байдужому до формування дитини як творчої, неординарної особистості, як людини з багатою уявою, високим рівнем інтелекту, психічного та емоційного розвитку.

Розбудова незалежної Української держави актуалізує проблеми національного відродження, розвитку національної школи й системи освіти, формування педагогічної культури вчителя. Для поповнення рядів державотворців потрібна така школа й система освіти загалом, яка б адекватно виховувала юне покоління, вимиваючи з душ школярів і батьків почуття національної меншовартості, а натомість пробуджувала внутрішню силу, національну гідність, гордість за славетні діла наших предків, які прагнули не лише зберегти, але й примножити багатства рідної мови, культури, звичаїв та традицій.

Відхід від народного кореня духовності, рідної мови та культури є однією з причин всеохоплюючої глибокої кризи економіки, моралі, освіти, яку переживає наша країна. Втрата національного коріння призвела до дефіциту добра, людяності, культури. Першочергове завдання відродження нашої культури й історії, розбудова України як суверенної держави вирішальною мірою залежать від людського фактора, який, у свою чергу, зумовлений станом розвитку національної системи освіти і виховання.

Саме в руслі розв'язання цих глобальних завдань ми і оцінюємо опублікування видавництвом "Мандрівець» інформаційного довідника «Видатні українські педагоги» (автор – Любомира Василівна Калуська), який є результатом багаторічного авторського пошуку в царині історико-педагогічної думки.

Викладач, студент, учитель, який вирішив скористатися даним інформаційним довідником, відразу відзначить його чітку структуру, різноманітність змістових ліній. Видання, до складу якого ввійшли ретельно підібрані, систематизовані і логічно упорядковані матеріали щодо життя і творчості корифеїв української педагогічної думки Григорія Сковороди, Григорія Ващенка, Софії Русової, Василя Сухомлинського і Мирослава Стельмаховича, містить глибоко продумані змістові лінії, які допоможуть читачу, з одного боку, зорієнтуватись в особливостях епохи, з іншого – заглибитись у багатий внутрішній світ видатної особистості, полум'яного патріота, світоча національної духовності і культури.

Автор послідовно розкриває незаперечні заслуги видатних педагогів перед Вітчизною, переконливо доводить, що їх життя – приклад полум'яного служіння рідному народові, який потребує наслідування в діяльності сучасних і майбутніх поколінь.

Кожен розділ довідника, будучи оригінально оформленим і логічно завершеним, бездоганно вплітається в цілісну канву змістового наповнення різносторонньої інформації про людину, чий педагогічний талант складає гордість і славу українського народу. «Життєві віхи», «Звання, нагороди, відзнаки», «Увічнення пам'яті» – подають багатий біографічний матеріал, розкривають життєвий шлях непересічної особистості. «Сфера наукових інтересів», «Основні наукові та публіцистичні праці», «Публікації про педагога» – дають змогу проникнути у світ наукової творчості, педагогічного таланту творців національної духовності. Величезну цінність представляють розділи «Концентрація думок», «Вчені (або видатні люди) про вченого», оскільки несуть живе слово, полум'яну думку, натхненний гімн Людині, захоплене славлення ідеалів мудрості, гуманізму, просвітництва.

Такий спосіб структурної організації видання значно полегшує роботу користувача з цим видом методичної літератури. Крім того, заслуговують уваги запропоновані автором цікаві додатки, розроблений алгоритм проведення педагогічних читань, семінарських занять, виховних годин та інших форм роботи в освітніх установах на основі використання творчої спадщини видатних українських педагогів.

Книга з успіхом може бути використана широким педагогічним загалом, освітянами різного рівня, батьками, громадськістю. Однак найширше застосування її, на нашу думку, – в педагогічних навчальних закладах, де на основі глибокого освоєння національної педагогічної культури ведеться підготовка педагогів нового покоління, здатних не лише зберегти, а й примножити її неоціненні здобутки.

Галина Тарасенко, доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри педагогіки
і методики початкового навчання Вінницького державного педагогічного університету
імені Михайла Коцюбинського.

Галина Кіт (Черната), кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки
і методики початкового навчання Вінницького державного педагогічного університету
імені Михайла Коцюбинського.