Ходанич Л.П., к.п.н., доцент
(Закарпатський інститут післядипломної педагогічної освіти)

КНИЖКА ПРО ЧАРИ ТЕАТРУ

Рецензія на методичний посібник «Затія-дивоглядія:
Як зробити ляльковий театр другом кожної дитини/Упор. О. Тимофеєва,
О.Борисенкож-Тернопіль: Мандрівець,2009

Видатний філософ Г. Хадамер аргументовано стверджував: «Якщо ти справді на якийсь час увійшов у мистецтво, то світ прояснів і жити в ньому легше». Розвиток уяви, образного мислення, естетичних почуттів, збагачення життєвого досвіду через співпереживання героям, формування необхідних для адаптації в суспільстві відповідних до певної культури психодіяльних і психоповедінкових стереотипів, засвоєння національної ментальності – все це та й багато чого іншого означає театр у дитячому віці. З історії нам відомо про домашній театр в інтелігентних українських родинах, зокрема в родині Гоголів, Косачів, Заньковецьких, Крушельницьких, Тобілевичів, Рильських, Марійки Підгірянки. Його роль, як видається, була не останньою в процесі формування таких митців, як Микола Гоголь, Леся Українка, Іван Карпенко-Карий тощо. А вплив фольклорного театру вертепу зазнали, мабуть, всі відомі митці.

Проте сьогодні в Україні, за визнанням письменниці О.Забужко, на жаль, уже зросло ціле покоління людей, які не бачили театральних постановок - театр стає річчю елітарною, не доступною пересічній дитині та її батькам. Багато в чому театр підмінили мультсеріали, художні фільми. Проте відомо: у спілкуванні з безпосередньою лялькою, яка говорить зі сцени, спілкується з глядачем наживо, актуалізуючи дійство, криється неповторний шарм дитячого театру. Діти мають право на театр сьогодні так само, як і десятки, сотні років тому. І це право їм за будь-яких, навіть не надто сприятливих суспільних умов, мають забезпечити небайдужі дорослі. У наш час саме педагог мав би бути тією особистістю, яка найбільш готова до означеної вище функції. Проте ввести дитину в світ героя через інсценізацію - такою метою можуть задатися й батьки, хоч книжок для навчання цьому обмаль.

Методичний посібник «Затія-дивоглядія: Як зробити ляльковий театр другом кожної дитини» (автори-упорядники О.О.Тимофеєва, О.В.Борисенко), що побачив світ у тернопільському видавництві «Мандрівець» цьогоріч, містить багато чого необхідного для тих, хто хоче навчати й виховувати засобом дитячого лялькового театру. «Назва нашого порадника,- зазначають автори-упорядники в передмові,- не випадкова. Ми хотіли знайти для вже звичних слів «театр», «актор», «куліси» свої, милозвучні, рідні, наповнені глибоким змістом, набрані з чистого джерельця рідної мови слова». Не випадковий космогонічний підхід до справи: книжку написано з позиції пріоритету духовності, віри в силу рідного Слова, його благодатного впливу на дитину.

У першому розділі читач має змогу ознайомитися з нормативно-правовою базою, що стосується використання лялькового театру в дошкільному закладі. Другий розділ складають методичні матеріали та розробки про організацію ігрової діяльності в дошкільному навчальному закладі, алгоритм підготовки лялькової вистави, роль психогімнастики у формуванні можливостей самовираження особистості, виховання емоцій та почуттів дитини-дошкільника.

У додатках подано зразки занять з використанням лялькового театру для різних вікових груп, зокрема з елементами вивчення англійської мови та вправами на корекцію емоційної сфери дитини. Батьки знайдуть тут і поради щодо організації лялькового театру вдома. Особливо цінним є додаток сценаріїв для постановки в ляльковому театрі, зразки готових ляльок та карток-схем для їх виготовлення. До речі, серед сценаріїв багато таких, які автори-упорядники зібрали вивчаючи сучасну методичну роботу в дошкільних навчальних закладах. Ця частина містить також перелік літературних джерел, до яких може звернутися найширша аудиторія: вихователі, вчителі, студенти, батьки - усіх, кого, за визначенням авторів, «захопила ідея Театру, ідея гри».

Для тих, хто цікавиться історією педагогіки, подано фото, що фіксують театральну діяльність в дошкільних закладах на території Закарпаття в дорадянський час та сьогодні.

Матеріали навчально-методичного посібника переконливо доводять, що питання лялькового театру як виховного засобу авторами вивчене не поверхово, а з урахуванням усіх можливих аспектів. Мета -досягти високого рівня практичного втілення настанов нормативних актів щодо театралізації в навчально-виховному процесі - авторами втілюється якнайкраще. Тому рекомендуємо цей посібник кожному педагогу і батькові, не байдужому до формування дитини як творчої, неординарної особистості, як людини з багатою уявою, високим рівнем інтелекту, психічного та емоційного розвитку.

Розбудова незалежної Української держави актуалізує проблеми національного відродження, розвитку національної школи й системи освіти, формування педагогічної культури вчителя. Для поповнення рядів державотворців потрібна така школа й система освіти загалом, яка б адекватно виховувала юне покоління, вимиваючи з душ школярів і батьків почуття національної меншовартості, а натомість пробуджувала внутрішню силу, національну гідність, гордість за славетні діла наших предків, які прагнули не лише зберегти, але й примножити багатства рідної мови, культури, звичаїв та традицій.

Відхід від народного кореня духовності, рідної мови та культури є однією з причин всеохоплюючої глибокої кризи економіки, моралі, освіти, яку переживає наша країна. Втрата національного коріння призвела до дефіциту добра, людяності, культури. Першочергове завдання відродження нашої культури й історії, розбудова України як суверенної держави вирішальною мірою залежать від людського фактора, який, у свою чергу, зумовлений станом розвитку національної системи освіти і виховання.

Саме в руслі розв'язання цих глобальних завдань ми і оцінюємо опублікування видавництвом "Мандрівець» інформаційного довідника «Видатні українські педагоги» (автор – Любомира Василівна Калуська), який є результатом багаторічного авторського пошуку в царині історико-педагогічної думки.

Викладач, студент, учитель, який вирішив скористатися даним інформаційним довідником, відразу відзначить його чітку структуру, різноманітність змістових ліній. Видання, до складу якого ввійшли ретельно підібрані, систематизовані і логічно упорядковані матеріали щодо життя і творчості корифеїв української педагогічної думки Григорія Сковороди, Григорія Ващенка, Софії Русової, Василя Сухомлинського і Мирослава Стельмаховича, містить глибоко продумані змістові лінії, які допоможуть читачу, з одного боку, зорієнтуватись в особливостях епохи, з іншого – заглибитись у багатий внутрішній світ видатної особистості, полум'яного патріота, світоча національної духовності і культури.

Автор послідовно розкриває незаперечні заслуги видатних педагогів перед Вітчизною, переконливо доводить, що їх життя – приклад полум'яного служіння рідному народові, який потребує наслідування в діяльності сучасних і майбутніх поколінь.

Кожен розділ довідника, будучи оригінально оформленим і логічно завершеним, бездоганно вплітається в цілісну канву змістового наповнення різносторонньої інформації про людину, чий педагогічний талант складає гордість і славу українського народу. «Життєві віхи», «Звання, нагороди, відзнаки», «Увічнення пам'яті» – подають багатий біографічний матеріал, розкривають життєвий шлях непересічної особистості. «Сфера наукових інтересів», «Основні наукові та публіцистичні праці», «Публікації про педагога» – дають змогу проникнути у світ наукової творчості, педагогічного таланту творців національної духовності. Величезну цінність представляють розділи «Концентрація думок», «Вчені (або видатні люди) про вченого», оскільки несуть живе слово, полум'яну думку, натхненний гімн Людині, захоплене славлення ідеалів мудрості, гуманізму, просвітництва.

Такий спосіб структурної організації видання значно полегшує роботу користувача з цим видом методичної літератури. Крім того, заслуговують уваги запропоновані автором цікаві додатки, розроблений алгоритм проведення педагогічних читань, семінарських занять, виховних годин та інших форм роботи в освітніх установах на основі використання творчої спадщини видатних українських педагогів.

Книга з успіхом може бути використана широким педагогічним загалом, освітянами різного рівня, батьками, громадськістю. Однак найширше застосування її, на нашу думку, – в педагогічних навчальних закладах, де на основі глибокого освоєння національної педагогічної культури ведеться підготовка педагогів нового покоління, здатних не лише зберегти, а й примножити її неоціненні здобутки.

Галина Тарасенко, доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри педагогіки
і методики початкового навчання Вінницького державного педагогічного університету
імені Михайла Коцюбинського.

Галина Кіт (Черната), кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки
і методики початкового навчання Вінницького державного педагогічного університету
імені Михайла Коцюбинського.

“Новий погляд на старі істини. Чтиво для інтелектуалів” - таку назву має друга книга Ірини Молчанової, української журналістки з Маріуполя на Донеччині. Беззаперечним можна вважати вже той факт, що російськомовна людина з Донеччини пише виключно українською і літературний доробок видає в українських видавництвах, як-от: “Ярославів Вал” у Києві (дир. М. Слабошпицький) або “Мандрівець” у Тернополі (дир. Б. Фенюк). Проте ще 10 років тому… пані Молчанова української мови зовсім не знала, оскільки освіту здобула в Сибіру, куди її дідів-українців заслали ще за Столипінської реформи. “З чого починається відчуття нації? – запитує себе авторка книги у нарисі “Шлях до Тараса – шлях до України”. – Чому я повернулася в Україну, адже народилася у великому індустріальному місті Новосибірську й не мала гадки розлучатися з ним? Але... Але коли мені запропонували роботу в Україні, то щось бурхливе сколихнулося у душі, й з’явилося тверде рішення – поїду! То земля моїх пращурів, моє вікове коріння раптом покликала мене до себе». І закінчується автобіографічний твір І. Молчанової такими словами: “Стулила я обкладинки «Кобзаря» і промовила: «Дякую тобі, Великий Тарасе! Ти наставив мене на шлях до мови. Ти навчив любити Україну. Мені залишається не зрадити ні тобі, ні собі»”.

Загалом пропонована книга – це довгий і тернистий шлях до української України російськомовної людини із нівельованого Донецького краю, що не сприймає вказівок і готових рецептів, яка сама шукає й знаходить ЗА ЩО можна полюбити Україну.

Насамперед викликала повагу героїчна історія УПА. Вивчаючи її, виникло здивування: як могло статися, що така запекла жертовна боротьба не увінчалася перемогою? Такого бути не може! Оскільки за законом філософії: кількість завжди переходить у якість! А кількість української крові, пролитої за Незалежність, просто не можна виміряти… Повинна бути перемога! Авторка почала прискіпливо вивчати факти, додала власні розрахунки і досить переконливо довела: “Одночасне повстання у більшості концтаборів загрожувало перерости у громадянську війну на теренах СРСР, яку радянський режим не витримав би. ВОЯКИ ОУН-УПА ПЕРЕМОГЛИ НИЩІВНУ МАШИНУ АНТИЛЮДСЬКОЇ ВЛАДИ, а саме: домоглися масового закриття концтаборів, звільнення 2/3 політичних в’язнів, КПРС визнала наявність репресій проти радянського народу, лави працівників КДБ були значно скорочені”.

Чимало місця у книзі відведено висвітленню мовознавчих та літературознавчих питань. І. Молчанова пропонує власні дослідження із використання різноманітних літературних фігур у творах Вільяма Шекспіра. 150 таких фігур згадує у праці Ігоря Качуровського, стверджує (а можливо, й робить відкриття), що славетний роман Олександра Пушкіна “Євгеній Онєгін” написаний сонетами, а також наводить приклади складних з погляду побудови сонета українських поетів. Тарас Шевченко – улюблений поет авторки, її обурює несправедливе звинувачення українського генія в аморальності з боку Олеся Бузини. Як генетик за фахом вона порівнює поведінку кількох геніїв, досліджує природу підвищеної сексуальності видатних осіб. Щодо України, то з сумом констатує: “Тарас Шевченко все життя мріяв про звичайну сім'ю, але ЖОДЕН З УКРАЇНСЬКИХ БАТЬКІВ НЕ ВІДДАВ ЙОМУ ДОНЬКУ В ДРУЖИНИ, ПРИРІКШИ ЙОГО НА САМОТНІСТЬ! Чому? Тому що Шевченко заявив про себе як Бунтар, а решта українців сповідувала меншовартість. Коли після того я чую звинувачення Шевченка в розбещеності, то у мене аж душа кипить. Як генетик я би поставила в провину "шалапутному Тарасові" лише те, що він спокушав жінок недостатньо наполегливо. На жаль, будучи занадто праведним християнином, він не залишив нам у спадок купу позашлюбних дітей. Впевнена, що тоді б і дівчата не божеволіли від нерозділеного кохання, й історія України стала б набагато переможнішою!

Турбують дослідницю проблеми сучасного, часто бездумного запозичення чужинських ідей. Філософському осмисленню того явища присвячена розвідка “Особисте і загальне при створенні теорій”. Спираючись на положення академіка Івана Дзюби “Kожна країна повинна мати національний суб’єктивізм”, доходить висновку, що будь-яка іноземна порада перед використанням повинна пройти “національне коректування” з боку фахівців. Лише тоді вона не нашкодить. Як продовження теми з’явилася праця “Формула ідеології партії, народу, влади”, де у загальному вигляді розглядається природа виникнення ідеї у Автора та її складний шлях до становлення ідеологією партії, влади. Які етапи розвитку не може оминути жодна партія, коли хоче залишатися довго при владі?

Про генетичні таємниці понять “людство”, “народ”, “еліта” йдеться в однойменній статті. А прогноз авторки “Майбутнє Європи й України з точки зору генетика”, мабуть, у багатьох викличе незадоволення. Проте досвідчений біолог дає фахові поради, як позбутися загрозливих тенденцій зниження народжуваності у Європі, зберегти генетичну ідентичність нації в умовах глобальних міґраційних процесів.

Книга написана популярною мовою, містить безліч цікавих фактів та несподіваних думок, спонукає до дискусій, навертає на власну творчість. Авторка не ховається від заперечень. Будь-хто з читачів може звернутися до неї за вказаною на останній сторінці адресою. Праця розрахована на допитливу молодь та людей з вищою освітою, яких у нашій державі багато. Найперше вона має зацікавити справжніх учителів, котрі бачать призначення ВЧИТЕЛЯ не в передачі учням певної суми знань, а у розкритті неохопних обріїв справжньої науки, де нема вічних істин, де завжди є місце сміливим пошуковцям та несподіваним ідеям.

ОЛЕКСА РІЗНИКІВ, дисидент, член НСПУ, просвітянин і поет, лауреат премій ім. П. Тичини, К. Паустовського, Т. Мельничука, м. Одеса.

---

Шановна Ірино Володимирівно!

Щиро дякую Вам за надіслану мені Вашу книжечку! Захоплений. Прочитав на одному подиху. Щоправда, після прочитання не міг заснути: так подіяла на мене енергетика книги (вірю, що кожна праця заряджена енергетикою її творця).Ви обдарована дослідниця і талановитий оповідач.

Бажаю Вам міцного здоров’я і подальших творчих успіхів!

З повагою М. Кочарган – професор, доктор філологічних наук, автор підручників з мовознавства для студентів, м. Київ.

---

Шановна пані Молчанова!

Почала читати “Новий погляд…” і просто в захопленні! Чудовий початок, де ви розбили в пух і прах за розумних психологів, які все про всіх знають й наперед розрахували життя кожного. Праця про Шекспіра, по-перше, викликала бажання прочитати згадані Вами п’єси великого англійця. По-друге, багато наведених Вами афоризмів Шекспіра вивчила напам'ять, щоб “обламувати крила” деяким крутим нахабам.

Від розповіді про О. Пушкіна у захваті. Це так оригінально бринить, коли українською мовою досліджують російські вірші з “Євгенія Онєгіна”. Ніколи не знала, що Великий Поет не мав власного виїзду й кілька разів закладав шаль дружини, щоб сплатити борги… Жахлива доля.

Читаю далі, а Ви пишіть ще щось нове, розумне й цікаве.

З повагою О. Петраш – читач, головний юрист фірми “Азовсталь-Кредит”,
м. Маріуполь.

21 червня цього року в Закарпатському обласному театрі ляльок “Бавка” відбулася презентація книги Ольги Тимофеєвої та Олександри Борисенко “Затія-дивоглядія” та комплекту викрійок персонажів лялькового театру “Лялькова вистава – чудова забава”. Це чудові порадники для батьків, як допомогти дітям організувати ляльковий театр удома, а також вихователям дитячих садків для виконання ними Базової програми Міністерства освіти і науки України. На основі цих посібників планується відкриття дитячої театральної студії. В ній малюки разом з батьками зможуть опановувати ази складного мистецтва Мельпомени.

8 червня святкує ювілей найкреативніший автор видавництва “Мандрівець” ТИМОФЕЄВА ОЛЬГА ОЛЕКСАНДРІВНА. Ми вітаємо Ольгу Олександрівну і зичимо їй міцного здоров’я, великого кохання, творчого натхнення, безлічі креативних ідей! З нагоди ювілею Ольга Олександрівна нагороджується Дипломом найкреативнішого автора видавництва “Мандрівець”.